Мама...

У першій моїй публікації, я розповіла звідки я родом. Зараз саме час розповісти про мою сім`ю.  

Моя сім`я, та, у якій я народилась і виросла, складається з 5 різних, але дуже рідних та дорогих мені особистостей.

Хоча прийнято вважати, що саме тато є головою сім`ї, але я почну з мами, думаю, що ви самі зрозумієте, чому саме вона займає почесне перше місце у списку!

Все просто, мою маму можна зрівняти з окремою самодостатньою сучасною республікою, вона дійсно така! Матуся народила нас 3 і виховала неаби як, мушу вам сказати. Ми справді мали оте золоте дитинство з іграми, казками, материнською любов`ю. Мама завжди все встигала, не знаю як маючи трьох дітей встигати готувати прибирати працювати на 3 роботах, допомагати усім хто звертається по допомогу...? Підозрюю, що у неї є супер-сила, але вона ретельно це від нас приховує багато років. Якщо серйозно, то мама дала нам те, чого так не вистачає багатьом сучасним дітям, вона дала нам свою увагу, любов, терпіння. Ми завжди були щасливі, ситі, при параді (тобто охайно гарно вбрані) і чемні (теж по можливості, принаймні мама нас так вчила і намагалась втолкувати в наші юнні голови все найкраще) і чесно кажучи, не можу відповідати за своїх братів, але коли я робила щось погане, то відчувала такий сором перед мамою, що хотілось крізь землю провалитись. Мама вона ж свята жінка, до сьогоднішнього дня, вона не дала приводу в цьому засумніватись! Пояснюю чому:

Перше -  я ніколи не чула, не знала і не бачила, щоб вона когось образила, обговорювала. або бажала комусь зла! (погодьтесь, що це досить рідкісне явище).

Друге - її оточували, як коршуни 4 різних не простих характери, але у неї є якесь сталеве терпіння, внутрішній спокій, вона завжди спокійно розмовляла, нікли не кричала. інколи плакала, за що щиро прошу вибачення у неї! 

Третє - це основне! Вона виросла у зразковій сім`ї! Мої дідусь і бабуся це чудові люди! Усе життя прожили душа в душу, завжди робили все разом, дивлячись на них, навіть у похилому віці, ніхто не міг засумніватись, що вони щиро кохають один одного!Бабуся вже не знами... Залишився дідусь, йому 80 з хвостиком, але він досі такий же активний, правильно налаштований як і колись. (Про нього я мушу написати окрему публікацію). До чого я вела, ааа... ососбливістю моєї мами є те, що вона ніколи не балчила, як сваряться і принижують один одного у сім`ї! Погодьтесь, що це дуже рідкісне явище! 

Я так перечитала написане і зрозуміла, що покищо усе звучить досить солодко та легко, тому саме час підкинути дрівцят....хм, жартую просто розповім і про те через що довелось пройти моїй мамі у її житті.

Як ви зрозуміли, коли читали про моїх діжуся і бабусю, з сім`єю мамі підфортило! Дідусь, бабуся, двоє менших братів, все як треба! Хоча є одне, що не усі знають про мою маму. Вона з двійнят. Ви запитаєте чому не всі знають про це, адже це очевидний факт? ....Справа у тому, що моя бабуся народила двійню, але через халатне ставлення лікарів вижила тільки дівчинка, моя мама. І я щиро дякую Богу, що дав їй життя! Я розмірковую над тим, як живеться на світі одній, якщо ти задумана і укомплектована як одна з двох? Хтось взагалі знає подібні історії життя? Добре, не буду наводити на вас тугу, хоча сма пишучи про це ледь стримую сльози.

Моїй мамі не судилось бути зовсім одній, адже потім у неї з`явився молодший брат, а згодом ще один брат. Тобто сім`я розширилась.  Не буду вдаватись у подробиці життя моїх дядьків, бо мова зараз не про них, але вони дуже класні і веселі))

Поїхали далі горбистою дорогою з дитинства у юність моєї мами. Треба ще на хвильку затриматись на станції "Дитинство" і додати, що мама навчалась дуже добре, хоча її вчителем була її ж мама, котра дуже переживала, щоб нічий розум раптом не впустив думку, що вона своїй доньці через родинні зв`язки підвищує бали! Тому вона була завжди суперготова до уроку і мала знати навіть те, чого по суті не мала знати, щоб ніхто не посмів засумніватись у чесності намірів моєї бабусі, а вона була, як ви вже зрозуміли, дуже відповідальною та  справедливою жінкою. Окрім того, що мама гарно вчилась вона володіла  музичним талантом, який згодом стане основою її життя, але про це пізніше)

На чому я зупинилась... а ось...талант мами полягав у тому,  що вона віртуозно грала на баяні, робила це справді круто, тому з дитинства у юність її перенесла саме гра на баяні! Якщо ви раптом не вловлюєте мою гру слів, то мушу пояснити, що мама продовжила своє навчання у музичному училищі, де неодмінно грала на чому? Правильно! - На баяні! (В дитинстві вона нам часто гарала). Там у неї був дуже сильний викладач, котрий перетворив її на справжнього майстра гри на баяні, аса, одним словом. Судячи з розповідей моєї мами, ця людина є дуже значимою в її житті, справжній наставник, взірець. Саме він надихнув і підготував її до вступу в консерваторію (сама назва звучить досить серйозно, тому я думаю, що ви розумієте якого рівня підготовки вимагає даний навчаольний заклад). Моя віртуозка старанно здавала один за одним екзамени на 5 , а їх там було здається 8 чи 10 .....0_0 (це багато). І в певний момент вона дізнається, що не вступає, уявляєте скільки болю і образи на її юні тендітні плечі. Це жах! Адже вона так старанно готувалась!  Не вступила, бо  в СССР (не хочеться згадувати ті часи, але мої батьки народились саме тоді), було дуже широко розповсюджене таке поняття як "блат", на її місце впхали якусь багату дівчинку, котра в майбутньому досить швидко вилетить із даного навчального закладу, через брак навичок та таланту і консерваторія знову повернеться передом до моєї мами із словами: "Приходьте для вас з`явилось місце, ми пам`ятаємо як добре ви здали екзамени!". Але в той час коли консерваторія повернулась до мами передом, вона вже давно була повернута іншим боком до неї, так як подала документи в Київський Інститут Культури де тим часом вже успішно навчалась і через образу (не забувайте, що вона була підлітком і не могла змиритись з тою підставою, тому й повернутись назад не наважилась!). Далі вона провела щасливі роки навчаюись в інституті і стала чудовим дипломованим музикантом і з цією справою пов`язала усе своє життя! Потім має бути про те як мама знову опинилась в нашому чудовому маленькому "болотці", в якому знову застрягла по сьогоднішній день)) Просто вона зустріла мого тата, який доречі працював на машинобудівельному заводі, разом з моїм дідусем. Чесно кажучи подробиць я не знаю, але знаю точно, що вони одружились! Їхнє подружнє життя не зважаючи на 3 дітей, не можу назвати зовсім щасливим! Я думаю, що вони не споріднені душі... Якщо можна я не буду пояснювати чому, колись як наважусь відкрию перед вами цю тему.

Надіюсь, що вам цікаво було познайомитись із моєю мамою, доречі її звати Людмила і зараз вона не просто мама, а прекрасна бабуся для моєї донечки)

                                                                Mari